ПОЕЗІЯ - ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ,

ЯКИЙСЬ БЕЗСМЕРТНИЙ ДОТИК ДО ДУШІ (Л. КОСТЕНКО)

Інтелектуальна гра до Всесвітнього дня поезії –

21 березня

" />

Мета :

• ознайомити гостей та учнів з історією Всесвітнього дня поезії;
• вдосконалювати навички виразного читання творів різних жанрів митців поезії, розвивати творче мислення, уміння аналізувати прочитане;
• виховувати любов до рідного краю,   «почуття часу», точність та влучність слова.

Обладнання:  вірші про поезію, вислови, презентації, мультимедійна дошка, пісня Н. Май «А я бажаю Вам добра», мелодія скрипки, ліричні мелодії весни, симфонія Шопена 5 «Ніжність», повідомлення історика, експертів поезії, доповідача, бібліографа, виставка книжкова до дня поезії.

Міжпредметні зв’язки: література, музика, історія.

Хід заходу

Вчитель:  «Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.

  Поезія допомогає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості».

Всесві́тній день пое́зії — це  свято, яке відзначається щороку 21 березня

(в день весняного рівнодення).

Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з'явився 2004 року.

Вчитель. У поезії є своє народження, день народження, так як і у людини, поезія має свою історію.

Історик 1. У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

         Історик 2. Всесвітній день поезії був призначений на 21 березня. Це свято відзначається з 1999 року. Формально всі найголовніші заходи на честь поетів усього світу проводяться в Парижі, оскільки саме там розташована штаб-квартира цього структурного підрозділу ООН.

         Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

Історик 3. Завдання поезії — розтривожити душу, примусити лю­дину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчут­ний дотик. Поезія може віднайти сховані у кожному з нас глибини.

 Вчитель. Кажуть, що поезія - це голос істини, голос правди. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.

( Учні-читці декламують вірші про поезію )

Читець  1

Поезія, як океанська хвиля -
бурхлива й тиха водночас.
Думкам дарує ніжності вітрила,
щоб гостротою правди покарати нас

Поет – це той, хто пробиває мури
Та вміє словом душу прокричать.

( Андрій Яремко)

Читець 2

І нам  було що витягти з шухляд,

Сивіють люди – вірші не сивіють!

Хто знає, що це  - біль і безнадія,

Вже не захоче повернуть назад…

І хоч голодний, але зерна сій,

Бо так завжди було, так буть повинно,

Бо ми живемо на землі своїй.

І думаєш – та як би не було,

Поки душа ще ожива у слові,

Поезія – це небо і крило!

Бо від любові і задля любові.

Читець 3

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі

Читець  4

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

( Леся Українка)

Читці 5, 6

БОРИС ОЛІЙНИК

ПАРУБОЦЬКА БАЛАДА

Я летів красивим чортом
На коні, як ворон, чорнім -
Біла піна падала, мов сніг, -
Ех,
до тієї Чураївни,
Що клялась від третіх півнів
Рушники послать мені до ніг,
Та
до тієї... до такої,
Що як поведе рукою -
Солов'ї вмирають навесні!

Я летів...
А на Купала
Дві зорі підбито впали,
Заридав у глухомані сич...
Гей, скоріше, коню-друже,
Щось мені на серці тужно,
Щось не договорює ця ніч.
Та
ще ж, як на чиюсь намову,
Загубилася підкова...
Щось недобре затаїла ніч.

Я влетів з розгону в ранок
Під високий білий ґанок,
Де колись уста її пізнав...
Тільки ж чом це так вогнисто
Сіють музику троїсти?
Чуєш, коню, що б воно за знак?

Розчахнулись нагло двері -
Став біліший від паперу:
Вийшла Чураївна... у фаті.
Тонко скрикнула, мов чайка.
Випала у свахи чарка.
Три музики зблідли, як святі.

Вмерзнув повід у долоню.
Так оце виходить, коню.
Ми з тобою гнали крізь віки,
Щоб Зеленої неділі
Встигнуть... на чуже весілля?
Де ж твої, Марусю, рушники?!

Щось лепече про розлуку,
Простягає білу руку, -
Повертаймо, коню... в три хрести!
Та
скоріш від цього саду,
Де зустрів я ніжну зраду.
Та не слухай тоскного: "Прости!"

Люто вилетів на греблю,
Вдарив тугою об землю -
Обірвались струни у музик.
Закричали треті півні,
Впала з горя Чураївна
Головою в проданий рушник.

Ще не раз ти, Чураївно,
Скрикнеш чайкою осінньо,
Коли я попід твоїм вікном
На коні, як ворон, чорнім
Пролечу красивим чортом,
Хрещений весільним рушником.

Ех,
до тієї... до такої,
Що як поведе рукою -
Скрипка заголосить під смичком
Та
до тієї, до другої,
До тії... та не такої.

Під чиїм же, коню, ми вікном?!

Перегляд відеоролика

Літературна гра (мультимедійна презентація)

Нагородження переможців

 Учитель . Хай Вам щастить!

           Бажаємо Вам добра людського, здоров’я міцного, поетичного натхнення, щастя без ліку та довгого віку.

         Дякуємо Всім за увагу і сподіваємося, що на цьому святі не одну душу заполонило слово.

" />" />" />